"Мій шлях в ефір!"
Домашня сторінка радіоаматора UR7RA (ex-ur5rmd)
Домашня сторінка радіоаматора UR7RA (ex-ur5rmd)
Все почалося з 1982р., а більш точніше з 25 березня. Цей день став для мене матеріальним у всьому що мене оточувало. У подробиці до 1987р. заглиблюватися не буду. В цей період мого життя не має нічого спільного з радіо. Все було як у всіх, пелюшки, молоко, брязкальця та іграшки, безсонні ночі моїх батьків ну і звичайно ж дитячий садок. Бажання та зацікавленість до радіоелектроніки виникло в ранньому дитинстві, між 6-7 роками життя. Початковою точкою цього бажання були спостереження за моїм батьком Володимиром коли він ремонтував ламповий ТБ «Рекорд В-304». Вдивляючись в лампи які світилися від накалу та різноманітність деталей, у мене виникала загадка навіть якась казка цього процесу лампової радіотехніки. Я собі думав - "З яких то деталей можна побудувати прилад та слухати звук і дивитися зображення на відстані" - це було для мене великим подивом та зацікавленністю.
Слухаючи розповіді свого батька, що на початку 70-х років на середньохвильовому діапазоні (СВ) молодь радіохуліганила в АМ режимі, звучали в динаміках радіоприймачів вінілові пластинки знаменитостей. У комплект для розваги входила передавальна приставка (ламповий генератор на одній з ламп 6П3С, 6П6С, 6П13С.) до УНЧ, антена - довгий дріт та лампова радіола. Це для мене було щось не земне , щось зі світу фантастики.
Слухаючи розповіді свого батька, що на початку 70-х років на середньохвильовому діапазоні (СВ) молодь радіохуліганила в АМ режимі, звучали в динаміках радіоприймачів вінілові пластинки знаменитостей. У комплект для розваги входила передавальна приставка (ламповий генератор на одній з ламп 6П3С, 6П6С, 6П13С.) до УНЧ, антена - довгий дріт та лампова радіола. Це для мене було щось не земне , щось зі світу фантастики.
А ще тато розповідав, коли він був у шкільному віці то разом з товаришем провели між своїми будинками один провід, а другий використовували як заземлення використовуючи як мікрофон так і телефон «телефонні капсули». Мене це також дуже заводило і зацікавило. - Ну як це так? Два телефонних капсули ні батарейки ні деталей, а тільки один провід і заземлення і будь ласка, мали зв'язок. Чудеса та й годі.
У шкільному віці батько дозволяв мені крутити його подарунок, транзисторний радіоприймач - "Турист 312" (ДВ і СВ діапазони) на батареях «3336 3R12 Планета 2». Чув станції на різних мовах світу з фітингами і завмираннями, свист несучої частоти, ця насиченість і розмаїття радіосигналів малювала мені щось існуюче в іншому вимірі, не схожий на цей світ.
Йшов час, а з ним і сонячна активність - змінюючи властивості іоносфери. Правда я не знав тоді що є такий фізичний процес, що відбувається у верхніх шарах атмосфери нашої земної кулі. Але про це дізнаюся в кінці 90-х років.
На початку 90-х років електронікою зацікавився мій старший брат, Дмитро. У той час при будинку піонерів був радіо гурток. Хлопців там навчали основам електроніки та конструюванню, що кому подобалося те і конструювали - хто підсилювачі, а хто світломузику і так всякі дрібнички. Але про радіоаматорський зв'язку не було ні слова. Про це ніхто навіть не згадував. Я дуже хотів бути учасником гуртка, але відмовили, сказавши - для таких справ ще не доріс. Але в глибині душі я мріяв про те що колись побудую радіопередавач і друзі почують мій голос в радіоприймачах. У той час я навіть і не підозрював, що є таке захоплення як «Радіо-Аматорство».
До 9 річчя мого дня народження сусіди Лихогруди подарували дитячий переговорний пристрій "Електроніка". Випуск з 1990 року. Пристрій призначений для гучномовного двостороннього зв'язку по проводах на відстані до 100 метрів. Підсилювач низької частоти змонтований в одному футлярі. В іншому знаходиться динамік і кнопка виклику.
Цей переговорний пристрій ми використовували разом з моїм другом дитинства - Олександром Омельченком. Наші будинки розташовані один проти одного через дорогу. Максимальна довжина дроту від вікон становила близько 50 метрів. Звичайно ми перед застосуванням цього переговорного пристрою перевірили експеримент з телефонними капсулями, а виклик до апарату здійснили за допомогою короткочасної подачі напруги 1,5В (батарейки) на телефони.
Ось так в 9 років 1991р. був встановлений мій перший дротяний зв'язок на відстані 50 метрів - це було влітку.
Як і всі, ті хто народився в Радянському Союзі застав час розвалу СРСР. Порожні магазини, хліб та продукти по купонах. Розвал радіо гуртка тому ніякого фінансування вже не було і т. д.
У 80-х роках був популярний серед Кулібіних журнал «Моделіст конструктор». Вдома зібрався невеликий архів. Взимку в грудні 1995р. попадається мені на очі журнал №1 за 1988. "Вісім схем на одному транзисторі" В. Янцев.
У 13 років поставив запитання батькові, а що таке транзистор, резистор і конденсатор. Ось з цих схемок на одному транзисторі все і почалося. 8-й малюнок - радіоприймач з однокаскадним підсилювачем зроблено перший крок у світ «Радіо». У старшого брата потягнув деталі, щоб він навіть і не знав. Він мені чомусь не дозволяв. Антеною служив дріт від переговорного пристрою між мною і моїм другом Олександром, а заземленням були батареї з парового опалення. Живлення від мережі (~220V) батько мені строго заборонив, але дістав для мене кілька сухих елементів. Судячи з вигляду це були анодні батареї.
Потім наступний журнал потрапив до рук Моделіст конструктор № 6 з 1989р. «На одному транзисторі». 8 схем радіоприймачів на КВ, так і займався, зробив сам собі радіоаматорський гурток. Конструював не тільки ці схеми але чомусь мене цікавило саме радіо, радіохвилі, передавачі, антени для ТБ (Саморобні телевізійні антени І. А. Жовна) так як цікавився далеким прийманням телебачення. Весною, влітку та осінню не раз спостерігав тропосферне проходження радіохвиль на 1-5 каналі МВ (VHF) діапазону (48,5-100МГц), приймаючи ТБ станції з інших країн Європи і близького сходу. Це звичайно мене вражало. Багато всяких випробував антен. Одна із вдалих конструкцій була антена хвильовий канал 25-ти елементна для ДМВ (UHF) діапазон - телеканал ТЕТ-А-ТЕТ з м.Києва. На всякі питання які виникали у мене відповідав мій батько. Він був і вчителем. Хоча теж самоучка. Я кілька разів дізнавався в будинку піонерів про відновлення радіо гуртка. Але на жаль, розводили руками. Паралельно з цим чудовим хобі я ходив на інші гуртки: фото гурток, туристичний гурток навіть III юнацький розряд з туризму отримав.
У 1996р. в школі, дізнаюся з свого класу, що радіоелектронікою займається мій однокласник Супрун Женя (UR5RMC з 1998р.). У нього дідусь Григорій працював у зв'язку (теперішній "Укртелеком"). Пам'ятаю його з сивою бородою. Він говорив - Хлопці для того щоб займатися конструюванням потрібно знати закон Ома. Ми ділилися схемами приймачів і деталями. Було дуже цікаво, адже тепер у мене є однодумець. Звичайно у Євгена було багато всяких ламп, деталей адже його дідусь займався ламповою електронікою. Підшивки журналів Радіо були з 50-х чи 60-х років, точно не пам'ятаю. Ми годинами їх переглядали в Жені вдома, а іноді на горищі. З цих журналів «Радіо» я дізнався про радіоаматорський світ - Світ Коротких Хвиль. Світ ентузіастів яких об'єднує одна мета, мета встановлення двостороннього радіозв'язку, змагання, дипломи QSL-картки ну і звичайно конструювання радіоаматорської апаратури. ж. Радіо № 4-11 1970р. "Твій шлях в ефір". І. Казанський UA3FT. [Цикл статей для початківців короткохвильовиків у формі популярних бесід автор повідомляє необхідні відомості про роботу короткохвильовиків, дає ряд практичних порад, які допоможуть швидше придбати спортивні навички.] Ці статті розвивали мене і народжували в мені велике бажання стати радіоаматором зі справжнім позивним сигналом та проводити радіозв'язки через всю земну кулю.
На той час у мене не було короткохвильового радіоприймача, а у Жені був «ТПС-58С». Ми часто слухали різні станції особливо виявляли інтерес до 40м. діапазону. Чули що щось бубонить але розібрати неможливо так як приймач приймав тільки АМ. Хоча при налаштуванні (тонльник в народі) вихідного каскаду іншим радіоаматором, ми удрялись виловити позивні.
У 1997р. мій рідний дядько Петро (матері брат) подарував мені мережеву лампову радіолу третього класу - "Рекорд-311". Виробник моделі: Бердський радіозавод. Серійне виробництво радіоли розпочато в 1972 році. Цю радіолу трохи переробивши можна було слухати 80м. діапазон. Підкрутивши котушки гетеродина. У цьому ж році попадається книжка українською мовою «Настільна книга юного радіолюбителя» У цій книзі багато схем на радіолюбительську тематику. Книга 53-х років. І ось перша конструкція на лампах була здійснена. Сверхрегенератівний радіоприймач 0-V-1 на одній лампі 6Н9С. Діапазони 80 і 160м.
Антеною для прийому КВ діапазону був довгий промінь або його називають у народі мотузка, антена бідного радіоаматора, довжина 42м. Верхній кінець 10м. від поверхні землі, а другий 3м.
Д А Л І Б У Д Е . . .
