Ой Тарасе, Тарасе...

Ой Тарасе, Тарасе, устань подивися,

Які твої нащадки, до чого вдалися,

Поділили Україну, наче ту хлібину,

Розрізали навпіл, та ще й скатертину.

Половина люду від радості скаче

Рахує що так має бути, наче,

Вдалось розірвати ту "одежину",

Що Україна "оділа" у славну годину.

Україна сумує, велика ж бо втрата,

Половина країни і нашого брата,

А  сором який перед світом,

Що сталося це у країні, з таким заповітом…

Ой Тарасе, Тарасе, висока могила,

Знову зневіра нас полонила,

Коли ж бо нарешті, твоя Україна,

Моїм побратимам, усім буде мила.

2010 р.

Право на копирование и публикацию материалов возможна только с указанием источника и автора Александра Козаченко (UT8RN). Желающие разместить объект авторского права, в нашем случае стихотворение, на страницах своего ресурса должны достигнуть с автором (UT8RN) договоренности, разрешающей публикацию его произведения на иных условиях. В других случаях копирование произведений, будет считаться плагиатом и грубым воровством!